* * *
И все-то пашем, пашем, пашем
(Наш порох Небесам смешон);
Тот честолюбием ошарашен,
А тот тщеславием оглушен.
И денег хочется, и славы;
Большой костер спешим раздуть...
Но лезет серой ватой слабость
Из наших маломерных душ,
Которым не достичь вершины,
Которых смехотворна власть.
Для Бога славу отыщите,
И отблеск упадет на вас.
* * *
Мы пришли не по собственной воле:
Нас послали, и мы пришли.
Колоски дозревают в поле,
А дозревают ли колоски?
В мире хаоса нет - все разумно!
Только многого нам не понять.
Дождь опять понаделал шума,
Но скатился в оврага падь.
Смысл во всем: и в луче, и в пылинке,
Ничего не придет невпопад...
Уподобься цветку у тропинки,
И порадуй хоть чей-то здесь взгляд.
* * *
Не сумел я прожить как надо,
Часто верил своим миражам,
Я гонялся за птицей радости,
От советов разумных бежал.
Да, конечно, придет перемена,
Буду я совершенно другой.
А пока я все та же арена.
Где рассудка и чувств бой.
* * *
При жизни не добился славы,
Почти успехов никаких,
Профессий дюжину оставил,
Ни в чем не оказался лих.
Полы в издательствах обшаркал,
Пороги многие оббил,
Но оттолкнули словно шкварку,
Добили словно я дебил.
Заметно кудри поредели,
Глазной врач выписал очки.
Не пристрелили на дуэли,
За это хоть спасибочки.
* * *
Я умру, меня не вспомнят,
Как А.С. Пушкина, нет-нет;
И бокалы не наполнят
Помянуть мой бренный след.
И не соберут бумажки:
У меня их пуда два.
Эх! Бумажки, для промашки,
В яму заберусь едва.
Ох, житуха! — ты стихия!
Шел по жизни словно лось...
Для чего писал стихи я?
Чтобы скучно не жилось.
ПОЛЕНО
Полено в костре горело
Теряя свой внешний вид,
И странность оно имело –
Считало - в огне не сгорит.
А рядом пылали братья,
В промозглой, холодной ночи
Поленья огонь в объятия
Горячие заключил.
Неслись к небу яркие искры,
Привлёк их небесный астрал.
Вот кто-то из братьев пискнул,
А кто-то трещать перестал.
И лишь костровище осталось
Темнеть на высоком валу;
Оно подымило малость,
И ветер унёс вдаль золу.
* * *
Послушать коль Макиавелли –
Все люди гадью заболели.
Но более того беда –
Не излечить их никогда.
* * *
Дело по сердцу пусть и трудно,
Но ненавистным не будет оно.
* * *
Пусть мы с тобой жучки или моллюски -
Лежащие на нижнем этаже;
Наверно кто-то нас когда-то скушает,
Ведь кушаем и мы кого-то же.
От тела только пыль одна останется;
Прекрасно! — ничего не заболит.
А может, доживём с тобой до старости –
Согнёт, как кочергу, радикулит.
Кругом вопросы в мире оголтелом,
Где тесно от предательств и от драк.
Да шут с ним, с нашим пресловутым телом,
С душою бедной подскажите как?..
* * *
Да никто нас не губит,
Губим мы себя сами;
Губят наши желания
Нежалеючи нас.
Губят, нас не жалея
Наши незнания.
Разбивает о камни
Стихия баркас.
И не надо искать
Вокруг виноватых,
Все равно не найти
Виноватей себя.
Но, а волны бывают
Круты и покаты;
Там, где радость сегодня,
Завтра — беда.
* * *
Сижу, как старый хрыч, в халате,
Потусторонних жду вестей.
А жизни все равно не хватит,
Хоть ты порвись на сто частей.
Прославлен ты или заброшен —
Два века не осилишь ты.
Последний миг придёт непрошено,
Как гром небесный с высоты.
Вот потому торчу, как ящик,
Средь не разобранных бумаг,
Какой-то полунастоящий,
Дурак, и, вроде, не дурак.
И наплевать мне на упрёки —
Я усмехаюсь им вразрез.
А жизнь уходит потихоньку,
Как облака за дальний лес.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.