На околиці міста ріс чудовий сад. Люди дбайливо доглядали його. І все було добре. Але одної ночі до саду прилетів чорний холодний вітер. Він безжально смикав дерева за віти, нашіптував квітам страшні сни, руйнував пташині гнізда, кущики смикав за кіски, намагаючись вирвати їх із землі. Але найбільше лютував вітрище над тендітним цвітінням дерев. Білі пелюсточки зойкали, відриваючись від материнських гілочок, і холодною завірюхою летіли по саду…
На ранок вітер вщух. Але в саду вже не було спокою. Пташки голосили над понівеченими гніздами, дерева пригнічено схилили віти до землі, кущики плакали, а квіти боялися підняти і відкрити свої оченята.
В цей ранковий час до саду прибіг син садівника. Він любив приходити сюди вранці і вітатися зі своїми улюбленцями. Хлопчик радо допомагав батькові в усякій роботі в саду. Він заходився піднімати з землі понівечені гнізда і ладнувати їх на деревах, але вони знов падали додолу, а стривожені пташки ще надривніше кричали і били хлопчика в обличчя крильми. Він ставив підпірки під опущені гілки дерев, лікував зламані віти, лагідно гладив стовбури, але дерева сумували за своїми діточками-квіточками і, здавалось, ніхто не міг зарадити їх горю. Маленький садівник почав підв’язувати розшарпані кущики, але вони лиш обсипали хлопчика холодними крапельками сльозинок…Він ніжно цілував схилені голівоньки квітів, легенько розтуляв пелюсточки, намагаючись розказати квітам, що страшна ніч вже минула, але вони не вірили і безсило схилялися до землі…
Хлопчик відчув себе маленьким і безпомічним. І почав гукати на допомогу. Кликав він так голосно, що відчинилося Небо і до саду зійшов Ангел.
—Подивись,— промовив хлопчик—що з нашим садом зкоїв чорний вітер!!! І я не знаю, що тепер робити…
Любі мої друзі!!!—сказав Ангел.—По-перше, перестаньте голосити, сумувати, плакати і боятися! І послухайте мене! Ви не самі у цьому світі, не беззахисні і не покинуті! Є Той, Хто вас створив і любить, і піклується про вас!!! Це БОГ-ОТЕЦЬ, Творець всього видимого і невидимого…Отож давайте прославимо Його і нехай буде диво!!!
І поки говорив Ангел, заспівали пташки, кожна пташка по-своєму, але це була одна пісня радості і любові…Дерева підняли свої віти вгору, ніби руки, зашуміли, загомоніли, величаючи Бога. Кущики засміялись до неба смарагдовими росинками-намистинками. Квіти довірливо розкрили оченята і прославили Бога симфонією своїх пахощів. А хлопчик захоплено плескав у долоньки і його серце вчилося пізнавати Божу любов…
І прилинув лагідний небесний вітер, закружляв у чарівному танці з тендітними пелюстками, огортаючи сад Божою Славою. І сад став ще прекрасніший, ніж був раніше…
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
